Вітаємо тебе, любий друже!

Можна багато написати про форми і методи роботи з дітьми, які мають тяжкі порушення слуху та мовлення. Проте, найголовніше, що залишається в спогадах дитини, випускника – це емоції. Завдання педагога, крім підготовки до дорослого життя, зробити ці емоції яскравими і позитивними, щоб спогади про рідну школу надихали на втілення власних мрій.

Наші випускники згадують:

Школа – це наше безхмарне дитинство, наша весела юність.

Пам’ятаємо та поважаємо наших вчителів. Тільки тепер ми зрозуміли, як важко було їм прищепити нам любов до навчання, розвити наші здібності.

Кому потрібні неграмотні люди? Нікому! Це ми зрозуміли ще в школі. Тому старались, вчились.

Особливо вдячні нашій першій вчительці, яка старанно вчила нас працювати та підготувала до більш складного навчання в середній та старшій школі. Дякуємо нашому класному керівникові за розуміння наших проблем і мудрі життєві поради.

Низький уклін адміністрації, педагогічному колективу, медичному та обслуговуючому персоналу за їх  турботу та безмежну любов до дітей!

Багато з нас після школи закінчили Університет «Україна», інститути, коледжі, ПТУ, стали хорошими спеціалістами. Тепер у нас уже свої діти, яких ми маємо виростити добрими людьми.

Ми знаємо, що ви зберігаючи традиції школи, робите її сучасною, європейською. Бо це НАШ рідний дім та НАША гордість.

Випускники 1995 року: Н.Гирич, Н.Восколович, М.Ніканорова, О.Ляшенко та інш.